Короткий зміст та рецензія на книгу "Немислиме" | Аманда Ріплі
"Немислиме: Хто виживає, коли стається катастрофа - і чому" - це книга, написана Амандою Ріплі, журналісткою та репортеркою-розслідувачем. У книзі досліджується психологія та поведінка людей під час кризових ситуацій, таких як стихійні лиха та терористичні атаки, а також розглядаються фактори, які впливають на те, хто виживає, а хто ні.
Книга складається з трьох частин. У першій частині, "Розум катастрофи", розглядаються психологічні та фізіологічні реакції, які виникають у людей під час кризи. Ріплі досліджує концепцію "режиму виживання", який є автоматичною реакцією організму на небезпеку, і як він впливає на прийняття рішень і поведінку. Вона також розглядає роль страху і паніки у виживанні, а також те, як люди часто приймають рішення, які шкодять їхньому виживанню.
У другій частині, "Культура безпеки", Ріплі досліджує роль, яку відіграють культура, навчання та підготовка у виживанні. Вона розглядає приклади катастроф у різних частинах світу, таких як терористичні атаки 11 вересня в США і цунамі 2004 року в Азії, і те, як культурний і соціальний контекст кожної катастрофи вплинув на те, як люди реагували на неї і які були її наслідки. Вона також досліджує, як організації та суспільства можуть краще підготуватися до катастроф за допомогою навчання та освіти.
У третій частині книги, "Сила тренувань", розглядаються методи і техніки, які були розроблені, щоб допомогти людям вижити в кризових ситуаціях. Ріплі розглядає науку про "людський фактор", яка вивчає, як люди взаємодіють з технологіями і системами, і як ці знання можуть бути застосовані для підвищення готовності до катастроф і реагування на них. Вона також досліджує концепцію "ситуаційної обізнаності", тобто здатності розуміти поточну ситуацію і реагувати на неї, а також те, як навчання може допомогти людям розвинути цю навичку.
У книзі Ріплі спирається на дослідження та інтерв'ю з експертами в галузі психології, управління катастрофами та реагування на надзвичайні ситуації, а також з тими, хто вижив і став свідком катастроф, щоб надати всебічний погляд на науку виживання. Книга має на меті допомогти читачам зрозуміти психологічні та фізіологічні реакції, які виникають під час кризи, і як її можна подолати, а також що можна зробити, щоб краще підготуватися до майбутніх катастроф і реагувати на них.
- "Режим виживання": Ріплі пояснює, що коли організм перебуває в режимі виживання, він надає пріоритет певним функціям, таким як реакція "бий або тікай", за рахунок інших, таких як раціональне мислення. Це означає, що організм зосереджений на фізичному виживанні, а не на прийнятті раціональних рішень. Перебуваючи в режимі виживання, люди можуть відчувати зміни у сприйнятті часу, а також загострення почуттів, наприклад, покращення слуху та зору. Однак цей підвищений стан також може призвести до неправильного прийняття рішень, наприклад, завмирання в небезпечній ситуації або біг назустріч небезпеці замість того, щоб від неї втекти.
- Страх і паніка: автор пояснює, що страх і паніка часто призводять до неправильних рішень і перешкоджають виживанню під час кризи. Наприклад, у паніці люди можуть приймати імпульсивні рішення, наприклад, бігти до виходу замість того, щоб тікати від пожежі, або ж бути паралізованими і нездатними діяти. Ріплі також висвітлює способи, за допомогою яких люди можуть навчитися керувати своїм страхом і панікою, наприклад, за допомогою тренувань і підготовки. Практикуючи вправи та симуляції і готуючись до різних сценаріїв, люди можуть краще зрозуміти, як реагувати в кризових ситуаціях, і зменшити страх і паніку.
- Культура і контекст: Ріплі досліджує роль, яку відіграють культура, навчання та підготовка у виживанні, показуючи, як різні культури та соціальні контексти можуть впливати на те, як люди реагують на кризу та її наслідки. Наприклад, вона пояснює, як культура безпеки в Японії допомогла багатьом людям пережити цунамі 2011 року, в той час як відсутність культури безпеки в США призвела до великої кількості смертей під час терактів 11 вересня. Вона також пояснює, як організації та суспільства можуть краще підготуватися до катастроф за допомогою тренінгів та освіти, створюючи культуру безпеки та почуття спільної відповідальності.
- Людські фактори: Автор розглядає науку про "людські фактори", яка вивчає, як люди взаємодіють з технологіями та системами, і як ці знання можна застосувати для покращення готовності до катастроф та реагування на них. Дослідження людського фактору допомагає зрозуміти, як розробляти системи, які є більш інтуїтивно зрозумілими, простими і зручними для людей під час кризи. Ріплі показує, як складні або заплутані у використанні системи можуть призвести до помилок і нещасних випадків, і як прості зміни в дизайні можуть підвищити безпеку.
- Ситуаційна обізнаність: Ріплі досліджує концепцію "ситуаційної обізнаності", яка полягає у здатності розуміти поточну ситуацію і реагувати на неї. Вона пояснює, що добре розуміння того, що відбувається навколо, здатність передбачати потенційні небезпеки і знати, як на них реагувати, може значно підвищити шанси на виживання. Вона також пояснює, що тренінги можуть допомогти людям розвинути ці навички, навчивши їх оцінювати ризики, виявляти потенційні небезпеки та приймати рішення, виходячи з поточної ситуації.
- Навчання та підготовка: Автор підкреслює важливість навчання і підготовки для виживання, показуючи, як організації та окремі особи можуть підвищити свої шанси на виживання за допомогою тренувань, навчань і симуляцій. Будучи знайомими з процедурами дій у надзвичайних ситуаціях, знаючи, як користуватися обладнанням і вміючи швидко реагувати в надзвичайних ситуаціях, люди краще підготовлені до виживання. Ріплі також пояснює, як тренування допомагають зміцнити впевненість і зменшити страх, паніку та прийняття неправильних рішень у кризових ситуаціях.
- Розуміння науки виживання: У книзі Ріплі спирається на дослідження та інтерв'ю з експертами в галузі психології, управління катастрофами та реагування на надзвичайні ситуації, а також з тими, хто вижив і став свідком катастроф, щоб надати всебічний погляд на науку виживання. Вона пояснює, що розуміння психологічних і фізіологічних реакцій, які відбуваються під час кризи, може допомогти людям подолати її, а також підготуватися і тренуватися до майбутніх катастроф. Вивчаючи досвід минулих катастроф, ми можемо підвищити наші шанси на виживання в майбутніх кризах.
Рейтинг
Як би Ви оцінили цю книгу?
